Біблійні вірші про Hope: General references

Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?

Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,

бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!

Але признаю́сь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу́ так, що вірую всьому, що в Зако́ні й у Пророків написане.

І маю надію я в Бозі, — чого й самі вони сподіва́ються, — що настане воскресіння праведних і неправедних.

І тепер я стою отут су́джений за надію обі́тниці, що Бог дав ії нашим отцям,

а її викона́ння чекають побачити наші дванадцять племен, слу́жачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о ца́рю, мене винуватять юдеї!

через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благода́ті, що в ній стоїмо́, і хва́лимось наді́єю слави Божої.

І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпели́вість,

а терпеливість — до́свід, а досвід — надію,

а надія не засоро́мить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?

А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,