Господи, Ти був нашим житлом
1
Господи, пристано́вищем нашим Ти був з роду в рід!
2
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
Settings