Оманливий добробут безбожних

Псалми 73:4-12

Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —

виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.

А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,

Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.

Сказали вони в своїм серці : „Зруйнуймо їх ра́зом!“ і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...

Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?

Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!

А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!