Приповісті 5:9

Показано вірш 9 із навколишнім контекстом.

Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.

Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:

віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,

щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,

щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!

І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,

і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!