Що справді опоганює людину

14

І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15

Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16

Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17

А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18

І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19

Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20

А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21

Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22

пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23

Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“