Від Луки 15:21
Показано вірш 21 із навколишнім контекстом.
18
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
19
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
20
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
22
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
23
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
24
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
Текст Біблії: Ohienko (1962) · Суспільне надбання