TRV
Дії 28:1-10
1
А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.
2
Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.
3
Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.
4
Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“
5
Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!
6
А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.
7
Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.
8
І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.
9
Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.
10
Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.
Settings